Абсолютна вологість повітря — величина, що вимірюється кількістю водяної пари (у грамах), яка міститься в 1 куб. м повітря.

Абсолютна температура — температура, яка відраховується за термодинамічною шкалою температур; за нуль термодинамічної шкали прийнято температуру, при якій припинився б поступальний (тепловий) рух частинок речовини. (t = -273,15 °С)

Абсолютне видовження — величина, яка визначається різницею довжини зразка в кінцевому та початковому станах.

 Абсолютний нуль — початок відліку абсолютної температури за термодинамічною шкалою Кельвіна; абсолютний нуль температур розташований на 273,15°С нижче нуля температури за шкалою Цельсія.

 Абсолютний показник заломлення — величина, яка показує, у скільки разів швидкість поширення світла в даному середовищі менша за швидкість світла у вакуумі:

Абсолютно тверде тіло — тіло, форма і розміри якого під дією будь-яких зовнішніх впливів можуть вважатися незмінними. Абсолютно тверде тіло можна розглядати як систему жорстко зв’язаних матеріальних точок, що містяться на незмінних відстанях одна від одної. Як і будь-яка інша модель, абсолютно тверде тіло не існує у природі, але цією моделлю зручно користуватися в тих випадках, коли деформаціями фізичних тіл можна знехтувати.

Абсолютна похибка вимірювання (А. п. в.) — похибка вимірювання, виражена в одиницях вимірюваної величини. А. п. в. визначається різницею між результатом вимірювання та істинним значенням фізичної величини. (Істинним вважається найбільш правильне значення, обумовлене спеціальним методом.)

Абсолютні системи одиниць — системи одиниць, у яких як основні обрані одиниці довжини, маси й часу, а одиниці електричних і магнітних величин є похідними від основних.

Абсорбція — поглинання речовин з газової суміші рідинами чи твердими тілами.

Автоколивальні системи — системи, в яких підтримуються незгасаючі коливання за рахунок здатності самої системи регулювати надходження енергії від постійного зовнішнього джерела.

Автоколивання — незгасаючі коливання, які підтримуються в коливальній системі не за рахунок періодичного зовнішнього впливу, а за рахунок здатності самої системи регулювати надходження енергії від постійного зовнішнього джерела.

Автотрансформатор — трансформатор, коли в якості вторинної обмотки використовується частина первинної або в якості первинної використовується частина вторинної обмотки.

Адитивність — властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об'єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об'єкт. Властивостями адитивності володіють, наприклад, об'єм, маса і вага тіла.

Адіабата — графік адіабатичного процесу.

Адіабатичний (адіабатний) процес — процес зміни стану газу, що відбувається без теплообміну з оточуючим середовищем.

Аеростат — апарат для повітроплавання, легший за повітря, наповнюється воднем або гелієм.

Акселерометр — прилад для вимірювання прискорень (перевантажень) у транспортних машинах, літальних апаратах тощо. За конструкцією може бути механічним, електромеханічним, оптичним тощо.

Адрони —елементарні частинки, які беруть участь у сильних взаємодіях.

Активність елемента — кількість радіоактивних розпадів за одиницю часу: [А]=Бк.

Активний опір — опір провідників, що входять до складу коливального контуру:[R]= 1 Ом.

Акумулятор — гальванічний елемент, здатний накопичувати електричну енергію внаслідок пропускання через електроліт електричного струму. Акумулятори бувають кислотні та лужні.

Акустика — розділ фізики, який вивчає способи виникнення, поширення та взаємодії з середовищем звукових хвиль.

Акустичний резонанс — явище посилення амплітуди звукових хвиль внаслідок резонансу.

Акцепторна домішка — домішка з меншою валентністю, що здатна легко приймати електрони. Наявність акцепторної домішки у напівпровіднику приводить до того, що кількість дірок у кристалі набагато перевищує кількість вільних електронів, тому в такому напівпровіднику дірки є основними носіями заряду. Кристал з акцепторною домішкою називається напівпровідником p-типу.

Алмаз — природний і синтетичний кристал карбонату. У природі зустрічається у вигляді окремих монокристалів або скупчень кристалічних зерен та агрегатів.

При температурі 1000 °С алмаз перетворюється у графіт. Атоми Карбону в структурі алмаза зв’язані міцним ковалентним зв’язком з чотирма сусідніми атомами, які розміщені у вершинах тетраедра. Синтетичний алмаз отримано у 1960 р. в Інституті високих тисків АН СРСР.

Альфа-розпад (α - розпад) —— Випромінювання ядром α -частинки (ядра Гелію.

Альфа-частина — Ядро атома гелію Не зарядове число дорівнює 2, масове — 4.

Амплітуда коливань А — це найбільше відхилення тіла від положення рівноваги. Одиницею амплітуди коливань в СІ є один метр (1 м).

Аморфне тверде тіло — тверде тіло в некристалічному стані, що характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення.

Аморфний стан — твердий стан речовини, який характеризується ізотропією властивостей і відсутністю точки плавлення. З підвищенням температури аморфна речовина розм’якшується й переходить у рідкий стан поступово. Ці особливості зумовлені відсутністю у речовини в аморфному стані строгої періодичності, властивої кристалам, у розміщенні атомів, іонів, молекул та їх груп на відстані сотень і тисяч періодів кристалічної гратки. У речовин в аморфному стані існує близький порядок у розміщенні сусідніх частинок.

Ампер — Ампер — Одиниця вимірювання сили струму в СІ. 1А дорівнює силі постійного струму, який під час проходження у двох паралельних прямолінійних провідниках нескінченної довжини, розташованих у вакуумі на відстані їм, викликає силу взаємодії на метр довжини, рівну 2·10^-7Н.

Амперметр — прилад для вимірювання сили струму.

Амплітуда — модуль найбільшого зміщення тіла (коливальної системи) від положення рівноваги.

Амплітуда коливань —параметр коливання, що дорівнює найбільшому абсолютному значенню величини, яка періодично змінюється в гармонічному коливальному процесі.

Аналізатор — аналізатор-поляризатор, призначений для визначення стану поляризації світлової хвилі та реєстрації її змін.

Анемометр —прилад для вимірювання швидкості вітру й газових потоків. У метеорології для вимірювання середньої швидкості вітру застосовують ручний чашковий анемометр. Горизонтальна хрестовина, на кінцях якої закріплено 4 пустотні півсфери (чашки), повернуті випуклістю в один бік, обертається під дією вітру. Тиск вітру на вгнуту півсферу більший, ніж на опуклу. Це обертання передається стрілкам лічильника обертів. Зафіксоване число обертів за даний проміжок часу відповідає певній середній швидкості вітру за цей час.

Анероїд (барометр-анероїд) — прилад для вимірювання атмосферного тиску. Основна його частина — кругла металева коробка з гофрованими основами (для збільшення еластичності), всередині якої створено розрідження. Зі збільшенням атмосферного тиску коробка стискається і тягне прикріплену до неї пружину; при зменшенні тиску пружина розпрямляється й верхня основа коробки піднімається. Переміщення кінця пружини через систему важелів передається стрілці, яка переміщується по шкалі.

Ангстрем (Â) — одиниця довжини. 1Â= 10^{-10 м. Використовувана в атомній фізиці, рентгено-структурному аналізі.}

Анігіляція — процес перетворення частинки та античастинки під час зустрічі на кванти електромагнітного випромінювання. 

Анізотропія — залежність фізичних властивостей від обраного напрямку у кристалі. Анізотропія притаманна кристалічним твердим тілам.

Антигелій — атом, ядро якого складається з двох антипротонів, а оболонка з чотирьох позитронів. Уперше було отримано в 1971 р. в СРСР.

Антинейтрйно (у) — електрично нейтральна елементарна частинка, яка є античастинкою відносно нейтрино.

Антинейтрон (п) — Античастинка відносно нейтрона. Маса, спін і абсолютне значення магнітного моменту в антинейтрона та нейтрона однакові, а знаки магнітних моментів протилежні. Електричний заряд антинейтрона дорівнює нулю. Відкритий у 1956 р. у дослідах щодо розсіювання пучка антипротонів.

Антипротон (р) — стабільна елементарна частинка, античастинка відносно протона. Маси і спіни протона й антипротона однакові; заряд і магнітний момент однакові за абсолютним значенням, але протилежні за знаком. Експериментально відкритий у 1955 р. групою американських фізиків.

Антиречовина — сукупність атомів, ядра яких складаються з антинуклонів, а оболонка — з позитронів.

Антиферомагнетйзм — різновид феромагнетизму, якому властива антипаралельна орієнтація магнітних моментів сусідніх атомів у кристалічній гратці. Антиферомагнетизм пояснили Л. Д. Ландау і Л. Неель. У антиферомагнетиків відсутня спонтанна намагніченість, оскільки магнітні моменти антипаралельні й компенсують один одного. Нагрівання антиферомагнетика веде до зростання намагніченості, оскільки тепловий рух порушує антипаралельну впорядкованість магнітних моментів решіток. При певній температурі, що називається точкою Нееля, намагніченість антиферомагнетика досягає максимуму, після чого вона спадає і тіло стає парамагнетиком.

Античастинка — елементарна частинка, яка має ті самі значення маси, спіну та інших фізичних характеристик, що й її «двійник»-«частинка», але відрізняється від неї знаками деяких фізичних характеристик (наприклад, знаком електричного заряду). Зустріч частинки й античастинки завжди супроводжується їх анігіляцією. 

Ареометр — прилад для вимірювання густини рідини за глибиною його занурення. Являє собою скляний поплавок у вигляді трубки з поділками і тягарцем унизу. Ареометр занурюється в рідину тим глибше, чим менша густина рідини. У нижній частині ареометр має термометр для вимірювання температури досліджуваної рідини.

Ареометр — прилад для вимірювання густини рідини за глибиною його занурення в неї.

Аршин — стара російська міра довжини, яка дорівнює 16 вершкам, або 71,12 см.

Астрономічна одиниця — довжина, яка дорівнює середній відстані від Землі до Сонця, 1 а. е. = 149 597 870 700 м = 150 млн км.

Атмосфера Землі — повітряне середовище навколо Землі, яке обертається разом із Землею як єдине ціле.

Атом — найменша частинка хімічного елементу, яка є носієм усіх його властивостей.

Атомна (ядерна) енергетика — галузь сучасної техніки, яка ґрунтується на перетворенні внутрішньоядерної енергії в інші види енергії (внутрішню, механічну, електричну) та використанні її для промислових і побутових потреб. Один із перших способів вивільнення внутрішньоядерної енергії знайшли завдяки відкриттю в 1939 р. реакції поділу ядра. Як ядерне паливо використовують ізотоп урану 235и, а також 233и або 239Ри. Першу дослідну промислову атомну електростанцію потужністю 5 тис. кВт було введено в експлуатацію в СРСР у 1954 р. Цей рік і вважається роком зародження атомної енергетики. Промислові ядерно-енергетичні установки можна поділити на 3 групи: 1) установки, які виробляють теплоту для побутової теплофікації, а також для промислових потреб; для хімічних та інших виробництв, у яких технологічні процеси відбуваються при підвищеній температурі (теплові атомні станції); 2) установки, які використовують ядерну енергію для приведення в рух кораблів, літаків, поїздів тощо; 3) атомні електростанції (АЕС).

Атомна одиниця маси — одиниця маси, яка дорівнює — маси ізотопу Карбону С; застосовується 12 в атомній та ядерній фізиці для визначення мас елементарних частинок, атомів і молекул.

Атомна фізика — розділ фізики, який вивчає будову та властивості атома й елементарні процеси на атомному рівні. Для атомної фізики найбільш характерні відстані -10 см (тобто порядку розмірів атома) й енергії зв’язку та елементарних процесів порядку кількох еВ. Будова речовини й елементарні процеси на атомному рівні зумовлені електромагнітними взаємодіями. 

Атомний кристал — кристал, у вузлах кристалічної гратки якого знаходяться нейтральні атоми.