Вага тіла Р — сила, з якою тіло внаслідок притягання до Землі діє на опору або підвіс.

Ват (Вт) — 1) одиниця механічної потужності в СІ; 1 Вт — потужність, за якої за 1 с відбувається робота в 1 Дж. 1Вт = 1 Дж/с; 2) одиниця активної потужності електричного ланцюга, еквівалентна механічній потужності в 1 Вт. 1Вт = 1В 1А; 3) одиниця теплового потоку, потоку випромінювання, потоку звукової енергії й потоку енергії іонізуючого випромінювання, еквівалентна механічної потужності в 1 Вт. Названа на честь англійського винахідника Дж. Ватта (1736-1819). У техніці використовують кратні одиниці: кіловат (103 Вт) і мегават (106 Вт).

Ватерлінія — лінія перетину корпусом судна поверхні води; показує межу занурення у воду навантаженого судна.

Векторна величина (вектор, В.) — фізична величина, що характеризується, крім чисельного значення, точкою прикладання й напрямком у просторі. Векторними величинами є переміщення, швидкість, прискорення, сила тощо. Век­тор визначається проекціями на координатні осі. Математичні операції над векторами виконують за спеціальними правилами.

Векторна діаграма — графічне зображення значень величин, що періодично змінюються, і співвідношень між ними за допомогою векторів.

Векторне поле — поле фізичне, описуване функцією, яка є в кожній точці простору є вектором. Наприклад: векторний потенціал в електродинаміці.

Взаємодія у фізиці (В.) — вплив тіл чи частинок одне на одне, що спричиняється до зміни стану їхнього руху. У механіці Ньютона взаємну дію тіл одне на одне характеризують силою. Більш загальною характеристикою є потенціальна енергія. Спочатку у фізиці утвердилося уявлення про те, що взаємодія між тілами може здійснюватися безпосередньо через порожній простір, який не бере жодної участі в передачі взаємодії, що відбувається миттєво. У цьому полягала концепція далекодії. Однак після відкриття й дослідження електромагнітного поля було доведено, що В. заряджених тіл здійснюється не миттєво, а через деякий час. Цей певний процес поширюється з кінцевою швидкістю. «Посередник», який здійснює В. між зарядженими частинками, був названий електромагнітним полем. Кожна заряджена частинка створює електромагнітне поле, що діє на інші частинки. Швидкість поширення електромагнітного поля дорівнює швидкості світла у вакуумі с = 3·10⁸ м/с. Виникла нова концепція — близькодії, яка пізніше була поширена й на будь-які інші взаємодії. Відповідно до цієї концепції В. між тлами здійснюється засобами тих чи інших полів, безперервно розподілених у просторі. Так, всесвітнє тяжіння здійснюється гравітаційним полем.

Після появи квантової теорії поля (КТП) уявлення про В. суттєво змінилося. Згідно з КТП, будь-яке поле являє собою сукупність частинок — квантів цього поля. Кожному полю відповідають певні частинки. Наприклад, квантами електромагнітного поля є фотони, тобто фотони є переносниками цієї В. Аналогічно інші види В. виникають у результаті обміну між частинками квантами відповідних полів.

Незважаючи на різноманітність впливів тіл одне на одне в природі, за сучасними даними, є лише чотири види фундаментальних взаємодій. Це (у порядку інтенсивності) гравітаційна В. слабка В. (відповідає за більшість розпадів і безліч перетворень елементарних частинок), електромагнітна В., сильна В. (забезпечує, зокрема, зв'язок частинок в атомних ядрах, тому часто називається ядерною). Інтенсивність В. визначається відповідною константою взаємодії, або константою зв'язку. Зокрема, для електромагнітної В. константою зв'язку є електричні заряди. Слабка В. здійснюється за допомогою проміжних бозонів. Виявлений тісний зв'язок слабкої В. з електромагнітною, що привело їх до об'єднання в електрослабку взаємодію. Роблять спроби об'єднання слабкої електромагнітної та сильної В., а також усіх видів В. включно з гравітаційною.

Взаємодія — взаємний вплив тіл або частинок, який зумовлює зміну стану їхнього руху. В механіці кількісною характеристикою взаємодії є сила і потенціальна енергія.

Вибух — процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. За вибуху речовина, що заповнює об'єм, перетворюється на сильно нагрітий газ із дуже високим тиском, а в довкіллі поширюється ударна хвиля. Вибух відбувається під час хімічних реакцій, електричних розрядів, дії потужних потоків випромінювання на різні матеріали, ядерних реакцій поділу й синтезу.

Вимірювальна система — сукупність засобів вимірювань (мір, вимірювальних приладів, вимірювальних перетворювачів) і допоміжних пристроїв, з'єднаних між собою каналами зв'язку, призначена для вироблення сигналів вимірювальної інформації у формі, зручній для автоматичної обробки, передачі використання в автоматичних системах управління.

Вимірювальна установка — сукупність функціонально об'єднаних і розташованих в одному місці засобів вимірювань (мір, вимірювальних приладів, вимірювальних перетворювачів) і допоміжних пристроїв, призначених для вироблення сигналів вимірювальної інформації у формі, зручній для безпосереднього сприйняття спостерігачем.

Вимірювальний прилад — засіб вимірювань, призначений для вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі, доступній для безпо­середнього сприйняття спостерігачем.

Вимірювання (В.) — експериментальне визначення значення вимірюваної величини із застосуванням засобів вимірювань. Кінцевий продукт В. — результат, що виражається числом чи сукупністю чисел, іменований або неіменований залежно від того, розмірної або безрозмірною є вимірювана величина. Розрізняють прямі й непрямі В. Кожному В. притаманна похибка вимірювань, обробка результатів В. проводиться статистичним методом.

Випадкова величина — величина, яка залежно від випадку набуває тих чи інших значень із певними ймовірностями.

Випадкова похибка вимірювання (В. п.) — складова похибки вимірювання, що змінюється випадковим чином за повторних вимірювань однієї фізичної величини. До В. п. належать похибки, які залежать від нерегулярно мінливих чинників (наприклад, зміна уваги спостерігача тощо). В. п. не можуть бути виключені з результатів вимірювань, проте за певного числа повторних вимірювань можуть бути враховані.

Випромінювання — вид теплообміну, який не потребує проміжного середовища між тілами і зумовлений випусканням і поглинанням ними теплового проміння.

Внутрішня енергія тіла — енергія руху та взаємодії частинок, з яких складається тіло. Внутрішню енергію тіла можна змінити шляхом виконання роботи або теплообміну.

Відносна похибка вимірювання (В. п.) — відношення абсолютної похибки до істинного значення вимірюваної величини. В. п. вимірюється в частках одиниці або відсотках. 

Власний час рухомого тіла — інтервал часу, виміряний по годинах інерціальної системи відліку К', відносно якої тіло знаходиться в спокої.